Коли я кажу, що люблю Украiну...
То знаю, про що я кажу!
У різних місцях бачив дивну картину
І в серце вкладав, у межу.
І як мою землю мені не любити
З красою Карпат та ланів?
Де я із джерела натхнення зміг пити,
А жайворон в небі бринів.
Де руки розкинувши, лежачи в травах,
Дивився, як хмари пливуть.
А бджоли співали і зліва, і справа,
Що буде щасливою путь.
І бавився вітер із чорним волоссям…
Кувала зозуля роки…
Та поруч ходив золотавим колоссям,
Мов хвиля по лону ріки.
Любив я батьків! І вони - Україна!
А я - завжди вдячний їм син.
Давно їх нема. А любов моя лине
Крізь роки, поля та ліси…
Народ мій до справжньої праці спроможний,
З талантом великим народ!
Чому ж такий бідний, такий незаможний,
Беззубий у кожного рот?..
Коли я кажу, що люблю Україну,
То в цьому не тільки слова!
Разом побудуємо гарну країну,
І хай недовіра сплива…
28.08.2021 р.
Свидетельство о публикации №121082801783
http://stihi.ru/2021/07/26/6991 - це вірш з якого почалося останнього разу моє цькування, яке знаєш чим скінчилося. Дай Бог, щоб тебе це минуло!
З безмежною повагою до тебе!
Сергей Носов-Ужгородский 28.08.2021 09:46 Заявить о нарушении
Юрий Тригубенко 28.08.2021 17:04 Заявить о нарушении