Кохання жар
сонет
В погрібнику вже повно яблук
І гарбузів, динь, кавунів.
А я в думках – тебе на ялик
В тінь верб у сни серпневих днів...
З тонким твоїм дівочим станом,
Небесним поглядом ясним –
Нам знов і знов кружляти в танці
Від осені і до весни...
Пізнав кохання – розум втратив
І вже ти наче сам не свій!
О де вже там батьків поради
І нічиїх вже терапій...
Якщо ж спіймалося взаємне
Кохання стрічне на життя –
Відстоюйте удвох так ревно,
Аж до весільного кільця!
Роки на скронях вже срібліють –
А в нас кохання з днів всіх віє...
27.08.2021р.
© Copyright: Вячеслав Шикалович, 2021
Свидетельство о публикации №121082705113
Свидетельство о публикации №121082705113
Рецензии