Львовские голуби

  Тень чёрная упала резко вниз -
  То белый голубь так поднялся скоро.
  Птичий проспект и солнечный карниз
  Венчает строго очертания Собора.

  Его старинные колонны, ниши,
  Крыш устаревших покатые плечи.
  Воркуют голуби на крыше
  О чём, не знаю, страстные их речи.

  О том Соборе иль о людях. О  войне,
  О белом свете и о небе в вышине.
  Может голубь голубку спросил в тишине:
  "Когда я улетал, ты скучала по мне?
 
   
                Оригинал. Лина Костенко
   
  Тінь чорна стрімко падає униз-
  То білий голуб так злітає вгору.
  Проспект пташиний, сонячний карниз
  Вінчає строгі лінії собору.

  Строкаті ритми  вулиць і юрби,
  Дахів похилих старовинні плечі
  Над містом розмовляють голуби.
  Про що, не знаю.Про цікаві речі.

  Про той собор.Про людство. Про війну.
  Про білий світ, про небо з далиною.
  А може, він голубці каже: -Ну,
  Як я літав, ти скучила за мною?...