Десять днів як промайнуло...
ти тоді радів ще з усіма...
рідний брату, 70 тобі минуло...
а сьогодні вже тебе нема...
не піднимеш ти вже очі...
і не глянеш в небо голубе..
не почуеш, як цвіркочуть...
в рідному саду птахи вже для тебе...
важко й боляче нам це прийняти...
в серці поселилася туга...
плачемо ми по тобі, наш брате...
і не вірим, що тебе нема...
дітям і онукам ти радів своїм...
і як міг, ти завжди їм допомогав...
всі раділи посмішкам твоїм...
серце щире, брату, бо ти мав...
як змиритись з цім, що тебе вже нема?
як повірити...і як це пережить...
Але віримо, твоя жива душа...
з неба зіркою нам буде завжди мерехтить...
Рідних ти зустрінеш там багато.....
розкажи, що пам'ятаємо про їх...
бо без голосу їх опустіла хата...
дуже тяжко на душі, коли ми згадуєм за них...
Тяжко повiрити брату, що тебе нема...
© Copyright: Людмила Савицкая 2, 2021
Свидетельство о публикации №121082702405
Свидетельство о публикации №121082702405
Рецензии
Написала так трогательно и так больно! Спасибо за откровение! Твоя, Л.
Людмила Помникова 08.11.2021 14:37 • Заявить о нарушении
Людмила Помникова 08.11.2021 14:37 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.