Лiна Костенко - Доля - Перевод на русский

Мой перевод на русский язык стихотворения
Лины Костенко "Доля":

         Судьба

  Странный рынок приснился мне,
поверите вы едва ли:
на этом рынке по разной цене
лишь Судьбами торговали.

Одни были сказочно хороши,
другие бедны, как Миньоны.
  Кто-то Судьбу покупал за гроши,
а кто-то - за миллионы.

  Кто-то счастьем своим платил,
  совесть бросал решительно.
  Кто-то - золотом золотым,
А кто-то - весьма сомнительным.

  Словно гадалки, тасуя дни,
ко мне эти Судьбы льнули,
и набивались сами: - Возьми! -
И только одна отвернулась.

Взглянула в лицо ей - яснее дня,
душой заглянула в очи...
Она говорит: - Всё равно меня
ты взять себе не захочешь!

- А может возьму? - говорю Судьбе.
Она же, с тоской во взоре:
- Придётся жизнью платить тебе,
а я принесу лишь горе.

- А кто ж ты такая? - спросила я -
А может, не стОишь платы?
- Поэзия - это сестра моя.
А мать наша - это Правда.

И я приняла её, как закон.
И чудо большое сталось:
закончилась ночь, вместе с нею сон,
Судьба ж у меня осталась.

Судьбу избрала я себе сама.
Что дальше со мной ни станется,  -
претензий не может быть у меня
к Судьбе, как к моей избраннице.

Эмма Иванова.
26.08.2021г.

================================
   
           Оригінал:   
        Ліна Костенко
             Доля

Наснився мені чудернацький базар:
під небом у чистому полі,
для різних людей,
для щедрих і скнар,
продавалися різні Долі.

Одні були царівен не гірш,
а другі – як бідні Міньйони.
Хто купляв собі Долю за гріш.
А хто – і за мільони.

Дехто щастям своїм платив.
Дехто платив сумлінням.
Дехто – золотом золотим.
А дехто – вельми сумнівним.

Долі-ворожки, тасуючи дні,
до покупців горнулись.
Долі самі набивались мені.
І тільки одна відвернулась.

Я глянула їй в обличчя ясне,
душею покликала очі…
– Ти, все одно, не візьмеш мене, –
Сказала вона неохоче.

– А може візьму?
– Ти собі затям, –
сказала вона суворо, –
за мене треба платити життям.
А я принесу тобі горе.

– То хто ж ти така?
Як твоє ім’я?
Чи варта такої плати?
– Поезія – рідна сестра моя.
А правда людська – наша мати.

І я її прийняла, як закон.
І диво велике сталось:
минула ніч. І скінчився сон.
А Доля мені зосталась.

Я вибрала Долю собі сама.
І що зі мною не станеться, –
у мене жодних претензій нема
до Долі – моєї обраниці.
                Ліна Костенко