«Від ока до ока хмарина пливе,
Як Содом до воріт Вавилону…»
(Пауль Целан)
Міста мов човни кам’яні
Дрейфують у бік Вавилону.
Минуле нагадує: бриз небокараю
Вітрила наповнював важкістю
І гнав кораблі кам’яні до заграв,
Де скрипки зі снігу (зі сміху)
Співали про келих важкий золотий:
Отой,
Що все мимо, все мимо (обабіч)
Проносив Господь
До пори і до часу (бо сам же просив).
А нині громадище (ні, корабель)
Чи може то хмара цеглин,
Чи то лабіринт – печерок з жарівками,
Що на вітрилах (таких же камінних)
Несуть сині хвилі (як небо)
Прямісінько в гавань Мардука –
До воріт Вавилону, де жреці навісні
Торгують майбутнім: покрадений час
На терези. І за безцінь.
А від ока до ока хмари пливуть:
Теж кам’яні, бо забракло води
Навіть в уяві. Лишається мармур
Для хмар і богині Іштар:
Ідола з брили звільнити
І розтрощити чоло на дорозі –
На бруківці зачовганій
Міста п’яного. Не мрій.
Просто не мрій. Бо вже досить.
Мрій.
Плавання камjяних хмар
© Copyright: Артур Грей Эсквайр, 2021
Свидетельство о публикации №121082505429
Свидетельство о публикации №121082505429
Рецензии
начебто про далечінь... але хіба то далечінь? Все пов'язане однією пуповиною... Але Чому так сталося? Велики знання єдності зі Світом не прижилися... http://proza.ru/2008/01/30/459
Фанстасмагоричнв філософія і політеізм і астрологія і вища математика від шумерів, які після прориву Босфору і затопленя низин, де зараз Чорне море, пішли до Межріччя... Де всі ці надбання...? http://proza.ru/2008/02/01/346
Може тому що маленький прошрок знавців- жерців-езотеріків не був сумісний з рівнем того суспільства? Та й зараз теж саме... Знання набуваються набагато швидче ніж суспілсьтво в змозі їх опанувати и все глибше та ширше розрив?
А може у тому, що Майбутнє - Є... і Минуле - не вписувалося в його Матрицю? Як сліпий стукає у стіни шукаючи двері, не розуміючи,що двері не існують у цому Світі, а є Паралельний Світ? Або - Вищий? Як гадав Вернадский - Ноосфера? І треба скинути шкури з тіла...або - його?
Тонка в любовi у Поета суть
Тонка в любові у Поета суть…
У ній - мільйони всіх відтінків….
В любов, як в небо хочеться гайнуть
душі із плотських із сутінків...
І так захоплює мить
передчуття…, та здивування…,
що голим нервом все бринить
у неосяжності надбання
Її Величності Кохання,
щоб осягнути Рай змогли,
удвох в обіймах щастя ми
в поривах серця екстремальних…
Поет бував не раз у Раю...
Але - душею... й на краю...
В Рай допускають тільки ідеальних...
© Copyright: Юджин Папуша
Юджин Папуша 08.12.2021 18:28 • Заявить о нарушении
Фанстасмагоричнв філософія і політеізм і астрологія і вища математика від шумерів, які після прориву Босфору і затопленя низин, де зараз Чорне море, пішли до Межріччя... Де всі ці надбання...? http://proza.ru/2008/02/01/346
Може тому що маленький прошрок знавців- жерців-езотеріків не був сумісний з рівнем того суспільства? Та й зараз теж саме... Знання набуваються набагато швидче ніж суспілсьтво в змозі їх опанувати и все глибше та ширше розрив?
А може у тому, що Майбутнє - Є... і Минуле - не вписувалося в його Матрицю? Як сліпий стукає у стіни шукаючи двері, не розуміючи,що двері не існують у цому Світі, а є Паралельний Світ? Або - Вищий? Як гадав Вернадский - Ноосфера? І треба скинути шкури з тіла...або - його?
Тонка в любовi у Поета суть
Тонка в любові у Поета суть…
У ній - мільйони всіх відтінків….
В любов, як в небо хочеться гайнуть
душі із плотських із сутінків...
І так захоплює мить
передчуття…, та здивування…,
що голим нервом все бринить
у неосяжності надбання
Її Величності Кохання,
щоб осягнути Рай змогли,
удвох в обіймах щастя ми
в поривах серця екстремальних…
Поет бував не раз у Раю...
Але - душею... й на краю...
В Рай допускають тільки ідеальних...
© Copyright: Юджин Папуша
Юджин Папуша 08.12.2021 18:28 • Заявить о нарушении
Дякую за такий глибокий цікавий і одночасно поетичний відгук! Не очікував.....
Артур Грей Эсквайр 09.12.2021 00:14 Заявить о нарушении
Артур Грей Эсквайр 09.12.2021 00:14 Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.