Я не вмію слухати...
Звик лише говорити...
Так, всі зі своїми мухами,
В тобі їх не злічити,
Я хочу щоб ти замовкла!!!
Набридли твої моралі,
Попід серце колеш... неначе голки,
Ти паронормальна...
Замовкни!
Ненавиджу усю твою сутність,
Розбиті вікна...
Мені потрібна твоя присутність...
Можливо тоді ти б звикла...
Ненавиджу!!!
Геть!!!
Тікай, не лишай і сліду.
Але раптом, якщо згинеш,
За тобою піду слідом...
Не залишу...
Ненавиджу, бо люблю тебе, разом з усім твоїм світом...
Можливо
© Copyright: Татьяна Временная, 2021
Свидетельство о публикации №121082105131
Свидетельство о публикации №121082105131
Рецензии