Бiль, який нiколи не мине

Це біль, який ніколи не мине,
Звикаєм просто із цим болем жити,
І втрату цю ніхто не поверне,
Лишається – молитись і тужити.

Це біль, який ніколи не стиха,
Який прийшов тоді, як не чекали,
Сльоза не все від нього висиха,
Кровинку рідну Небеса забрали.

Це біль, який дає про себе знать,
Нагадує про себе без упину,
Нема вже кому МАМОЧКО сказать,
Він чорну зав’язав на нас хустину.

Це біль, який заставив сумувать,
Задуматись, замислитись, збагнути,
Який нічим не можна вгамувать,
Й про нього не вдається нам забути.

Це біль, який ввірвався у життя,
Хоча дверей йому не відчиняли,
Приніс з собою сльозопролиття,
Його раніше ми не уявляли.

Це біль, немов якийсь незваний гість,
Його приходу ми були нераді,
Про втрату МАМИ він приніс нам вість,
Не зміг йому ніхто стать на заваді.

Тепер з цим болем довелося жить,
І ліків ми від нього не знаходим,
А він болить, нестерпно так болить…
Лиш на могилу з квітами приходим.

17.07.2021 р.