Було

Життя- вокзали і причали,
Та все не в час, не в тих місцях
-Не перевершена!-казали,
Та був лиш сміх в моїх очах...

Дичилась рангів, звань, регалій,
Тонула в морі протиріч...

Що буде далі,-буде далі...
Лиш я і ти, любов і ніч...

Але не так усе, як снилось,
Не дуже мрії в світ спішать,
А я була і залишилась,
Одною з тих, хто люд смішать!

Та годі, небо, ГОДІ, НЕБО!...
Не можу плутать видих й вдих..

Мені так хочеться до тебе,
Вдихнути спеку вуст твоїх....

Хоч я не та, не маю права,
Зійшовся клином білий світ

Той що? болить" це інша справа

живи з ним поряд сотні літ,

Люби його, його родину,
Не смій на щастя зазіхнуть,
Хай ту любов твою єдину,
На хрест будення розіпнуть!

Не плач, мовчи, і навіть очі
Нехай сховають свій вогонь,
Не буде дня, не буде ночі..
Життя проходить осторонь...

Оце і все... хіба що скаже
Його душа:" Ти мій причал..."
І світло дня на вечір ляже...

Але його вуста... мовчать...
16.08.21