Mezu svitlana ua-en

Дві блакиті цілувалися під вечір,
У рожевих, барвистих кольорах.
Вітер лоскотав тендітні плечі,
Очі вже чекали на зоряних примар.

Два спокої злилися в одне ціле,
Лиш горизонт між ними постава,
Очерет шумів щось тихо наболіле,
Ледве гойдалася зеленая трава.

У цьому спокої, у цій крихкій хвилині
Лиш мить, лиш вечір, лиш тремтіння хвиль,
Що ледь помітно колихалися із небом,
Створюючи свій, танцюючий мотив.

In an evening so pink and bright,
Two blues were kissing.
The wind would touch their shoulders with delight,
And starlit chimerae they were missing.

Two calmnesses turned into one,
Only the horizon between them,
Reeds were murmuring about being sad and down,
And green grass was shaking from its very stem.

In this calmness, in this fragile minute
Just a moment, an evening, the tre,bling of waves,
That was shaking together with the sky's blueness uneven,
Creating the rhythm of dancing plays.

© Mezu Svitlana

© Translated into English by Maryna Tchianova