«То які ж в тебе очі?». «Не знаю.
Як цікаво, то сам придивись!».
Я вдивляюсь, та не визначаю
колір цей серед зваблення рис.
Очі – ніжно-зелені, весняні.
Очі – сірі, як вранці туман.
Очі – щиро-блакитні бажання.
Навіть сині... Не очі – обман.
І усе це – лише в однієї...
Так і дивиться, так і пашить.
От тому й буду поруч із нею –
жить, вдивляться, вивчать... І любить...
То якi ж в тебе очi?
© Copyright: Миклош Форма, 2021
Свидетельство о публикации №121081407208
Свидетельство о публикации №121081407208
Рецензии