Ольга Заря 2. Чертополох. Рус. Бел
И от раскатов гром оглох.
Откуда? Для кого - не помню я
Расцвел вокруг чертополох.
Искала, видимо не просто я
То зазеркалье, то астрал.
Колючки длинные и острые
В меня репейник запускал.
Бродила в поле не напрасно я,
Смотрела на лиловый цвет.
И чудом из семейства астровых
Был мой рассудок разогрет.
Здесь что-то новое постигла я
С самой собой наедине.
То лепестки казались иглами,
То были мягкими вполне.
Держу я счастье на ошейнике
И пью из чаши - кверху дном...
Те, кто рождаются в репейнике,
Живут и выживают в нем...
Чартапалох
Сама ў сабе згарэла маланка,
І ад грымоты гром аглух.
Адкуль? Не памятаю з ранка
Вакол квітнеў чартапалох.
Шукала, мабыць не проста я
Тое залюстаркоўе, то астрал.
Калючкі доўгія і вострыя
Ў мяне дзядоўнік запускаў.
Блукала ў поле не дарма я,
Глядзела на ліловы колер.
І цудам з сямейства атрымала
Мой розум - разагрэты клер.
Тут штосьці новае спасцігла я
З самой сабою сам-насам.
То пялёсткі здаваліся іголкамі,
То цалкам мяккімі вачам .
Трымаю шчасце на нашыйніку
П'ю з чары - дагары я дном...
Тыя, хто нараджаюцца ў дзядоўніку,
Жывуць і выжываюць у ём...
Перевёл Максим Троянович
Свидетельство о публикации №121081401413