Неначе вчора ми гуляли парком....
А вже сніги запорошили весни,
І друзів багатьох полишив дух.
Життя зрадливе.
Наче тихий месник,
Вбиває болем теплу кров і рух.
Я в перехресті руки не здійму,
Лише заплачу десь за поворотом.
За друзів не пробачу я тому,
Що смерть неправедну виконує роботу.
І як здається, косить наповал,
Збирає жертви жадібно та грізно.
Навіщо ж ти тих кидаєш в провал,
Кому ще повернутися не пізно?
Мовчиш, зловтішнице страшна...
І я тебе боюся, як ніколи.
Моя земля у квітах - запашна.
Тримай від мене далі чорні пОли.
За тих, що відібрала на віки,
Я запалю медовий віск на свічці.
І виллю келих з легкої руки
Хорону у його пекельну річку.
Светлой памяти друга Михаила Рублевского
© Copyright: Инна Аверина 3, 2021
Свидетельство о публикации №121081306911
Свидетельство о публикации №121081306911
Рецензии