Щастя

Всіх щасливих –- видно здаля.
На нещасних –- наліт гіркий.
Я у Бога вкрала теля
І похрумала кісточки.
А внизу, на святій землі,
В щирім братстві добрих людей,
Всі дороги –- великі й малі –-
Переходжу їм кожний день.
Розізлився щедрий Господь:
-- Ох, теля! Це ж не миска борщу!
Доброті Своїй антипод –-
Я одній за всіх відомщу!
І блаженний хор голосів
Від двоногих тварин-рабів:
-- Допоможем Отцю усі!
Бо від Надьки аж світ рябий!
Кара з неба і знизу гав,
Мов короста, обсіла тля:
-- Скільки ти розвалила держав!
-- Ну навіщо вкрала теля!
Грім миттєвостей кожну мить
Із усіх із п’яти кутків:
-- Не снарядом –- так словом убить
За безмежні гріхи такі!
Ми от –- чесні, мов чисте скло!
Ну а ти –- мов пекельна тьма!
На планеті –- найбільше зло!
Навіть місця тобі нема!
Наче стріли, дзижчать слова.
І малішає світ в очах.
Як солодше нам доклювать? –-
Наче в зграї слабе курча.
Не старайсь, не вгодиш ніяк:
Добрі люди і світ такий.
Наче кішка в тічці собак –-
Розфасована на шматки!
Все по-Божому –- добрий знак.
У любові живу, росту.
Аж зігнулась від щирих дяк
За всемилість і доброту!
Не надійсь, не настане край:
За ударом –- ізнов удар!
А Всевишній: -- Давай! Давай!
А блаженні: -- Гав-гав!!! Гар-гар-р-р!!!
             09.07.2021