Думка
І день ковтає вихололу ніч...
І ти звикаєш чути кожну рану,
як голос душ з кладовищ і узбіч...
І щось чуже вже зовсім не тривожить...
І всесвіт бавить Землю, мов дитя...
І день на день, здається, ніц не схожий...
...бо все мина й не знає вороття...
Свидетельство о публикации №121080503216