І ось лишилась тільки я
А єстество розлите воском,
Доки ж горіло полум'я,
Було ліпити легко й просто.
Пластичність днів, черговість літ,
ліпили хто - зна - що, та- де - зна,
І ось між мною там і мною тут
Лежить вже прірва величезна.
У два краї немає шляху
Стежок до себе, до якої ж?
І від німотності й даху,
Себе вже вкотре заспокоїш.
Рецепти спокою, то зась,
І тільки вишнє провидіння,
Немов із відступом абзац,
Щораз веде до поклоніння
ось лишилась т льки я
© Copyright: Наталия Кадин-Фесенюк, 2021
Свидетельство о публикации №121080405410
Свидетельство о публикации №121080405410
Рецензии