L, art poetique

Евгений Маланюк.

L’art poetique*.
*
Не жар лиричных малярий,
Не очесА суровой  музы,-
Окончен век ваш, кустари,
В смятении вселенских музык !

И по над безднами кривизн,
Под рокот бешеного воя,
Поднимет вас конструктивизм,
Бурлящей новою волною.

Не Пифии слепой экстаз,
Не вундеркиндство и арена,
Нет! - Математика проста –
Лучи бесцветного Рентгена.

Талант-источник и крыло,
Тот не поэт, кто лишь невинно,
Журчит одно-добро и зло.
Поэт-мотор! Поэт-турбина!

Поэт-механик и рифмач,
Он для людей-кузнец и зодчий.
Восстань грядущего трубач,
Что возвышает День над Ночью.

В аду столиц, в дыму широт,
Где электрическая  вещность,
Поэмою он строит мост,
Туда- в неведомую вечность !

Среди самумов, гроз, дождей,
Экстрактами могучих формул.
Он-химик слова, фраз, идей –
Выводит жизненную форму,

Стальною твёрдостью руки,
Уверенно, с надёжной рифмой –
И стих стрелой необоримой –
Взлетает аркою строки.
*
*(L’art poetique:фр. искусство поэзии).

L’art poetique.
*
Не жар ліричних малярій,
Не платонічні очі Музи,—
Скінчився вік ваш, кустарі,
Під рокоти космічних музик!

І над безоднями глибин
Стихії шалом біснуватим —
Єдино Конструктивний Чин
Поможе нам опанувати.

Не Піфії сліпий екстаз,
Не вундеркіндство і арена,
Ні! Математика проста —
Прозорим променем Рентгена.

Талан — ліричне джерело.
То ж — не поет, хто лиш невпинно
Дзюркоче про добро і зло.
Поет — мотор! Поет — турбіна!

Поет — механік людських мас,
Динамо-майстер, будівничий.
Повстань майбутнього сурмач,
Що конструює День над Ніччю.

Він з пекла й грому димних міст,
В яких пульсує електричність,
Поемою будує міст
Туди — у недосяжну вічність.

Серед самумів, серед злив
Екстрактами могутніх формул
Він — неустанний хімік слів —
Планує витривалу форму.

Сталево пружиться рука —
І впевнено, з опори рими,
Ось вірш, як стріл, необоримий —
Зростає аркою рядка.

5.VІ.1924 г.