Життя вимірюють роками,
Але вони летять, летять,
Сліди лишають ланцюжками,
Їх неможливо наздогнать.
Минулий рік також залишив
В житті твоєму диво-слід,
Відцвів, немов навесні вишні,
Та й дав якийсь життєвий плід.
Ти не могла його утримать,
Цього ніхто ще не зробив,
Зате новий змогла отримать
І він тебе вже полюбив.
Його лелій, із ним спілкуйся,
Із ним про все погомони,
Немов коштовністю милуйся,
До серця ніжно пригорни.
Усі роки, немов зернята,
Вплелись в життєвий колосок,
Тебе беруться окриляти
І подають свій голосок.
Промова кожного зерняти
Все особливою бува,
Така бува, щоб пам’ятати,
У ній – важливії слова.
Аналізуй усі промови,
Цінуй зерняточка усі,
Збирай щасливії підкови
В життєвих травах, що в росі.
В добрі купайся без упину,
Радій зернятку в колоску,
Життя хай стелить скатертину,
Й насипле щастя, мов піску.
02.08.2021 р.
Колосок рокiв
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2021
Свидетельство о публикации №121080205167
Свидетельство о публикации №121080205167
Рецензии