Лiна Костенко - Виходжу в сад... - перевод на русс

Мой перевод на русский язык стихотворения
Лины Костенко "Виходжу в сад, він чорний і худий…":
      
  В сад выхожу, он черный и худой...

В сад выхожу, он черный и худой,
и все плоды, и всю листву он сбросил.
Лишь шум шагов опавшею листвой
ему на память оставляет осень.

В саду я этом выросла, и он
меня узнал, но всматривался долго.
В круговороте годовых времён
он обновлялся, хоть и был немолод.

И он спросил: - Ну что ж ты не пришла
когда я цвёл иль полон был ренклода?
- Ты для меня один, - сказала я, -
один всегда - в любое время года.

И я пришла не отрясать ренклод,
как делали чужие, что мечтали
лишь поживиться от твоих щедрот,
а я пришла в часы твоей печали.

И в общем, в этом все мои права.
Уже садилось солнце за холмами -
а сад шептал иссохшими губами
какие-то прощальные слова...

Эмма Иванова.
02.08.2021г

================================

             Оригінал:
           Ліна Костенко
    Виходжу в сад, він чорний і худий…

Виходжу в сад, він чорний і худий,
йому вже ані яблучко не сниться.
Шовковий шум танечної ходи
йому на згадку залишає осінь.

В цьому саду я виросла, і він
мене впізнав, хоч довго придивлявся.
В круговороті нефатальних змін
він був старий і ще раз обновлявся.

І він спитав: — Чого ти не прийшла
у іншу пору, в час мого цвітіння?

А я сказала: — Ти мені один
о цій порі, об іншій і довіку.

І я прийшла не струшувать ренклод
і не робить з плодів твоїх набутку.
Чужі приходять в час твоїх щедрот,
а я прийшла у час твойого смутку.

Оце і є усі мої права.
Уже й зникало сонце за горбами —
сад шепотів пошерхлими губами
якісь прощальні золоті слова…
----------------------------------- Ліна Костенко
https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=13062