Памяти отца

Я вперше цигарковий дим в тринадцять затягнув в легені.
В чоти;рнадцять побила мати
знайшовши "Прилуки" в кишенях.

А тато був на здивування
Від мами набагато "холодніший". Диплом на стіл, тоді закурим.
Не зараз! Буде час. Пізніше...


Я б знав... сказав би: "чорта з два! Так мало часу, то ж давай тепер закурим!"
Якби б я був начальником життя, своїх онуків всі би зустрічали люди.

Я проживаю у думках не раз
Як їхав на навчання того ранку.
Звичайний графік обірвав дзвінок, піднявши трубку я промовив: "татку...".

Впізнав відразу голос його жінки:
"Приходив янгол, що збирає духи."
Невже я більше не почую: "Як ти, синку?", телефон прикладаючи до вуха.


Два слова вимкнули усе навколо: будинки, голоси, та цей автобус...
Мені здавалось — бог взяв Землю. Розкручуючи зупинив, як глобус.

Вже не п'ятнадцять років, та мені
Так боляче запалювати свічку.
У будь-якій країні на Землі
Я пам'ятатиму твоє обличчя.