Настане мить, коли собі скажу:
" Ну ось і все - добігло краю літо!",
Вірши у зошитах подалі відкладу,
Що їх вночі писав несамовито.
Пройду кімнатою, погляну у вікно
На двір, що трохи- трохи ще зелений.
Зітхну в печалі: отже все одно-
Біжить мій час, як мишеня од мене.
Мій погляд стомлений огляне неба синь,
Холодний місяць, що повзе як полоз,
Дерев й кущів примареную тінь,
Рожевий небокрай, як тонкий волос,
Проміння Сонця, що іде спочить,
І все життя моє, події та предмети.
Яке то щастя - дихати та жить!
Життя- то кращий з Богових сонетів...
Настане мить...
© Copyright: Георгий Олегович Хват, 2021
Свидетельство о публикации №121080101492
Свидетельство о публикации №121080101492
Рецензии