Оч, оказ я така! пережива ться

*   *   *

                Пресвятій Богородиці
                з любов’ю
                присвячується


Очі,
оказія така! переживається —
у корені — лиш язика...
мов: віднімуся...
        чи відсохну тихо...
і витягнувсь ти
як — оса
сонце над землями гаса
сонце й над гривами гаса —
сонце
й над — космами
                гаса!—
це все краса
чи вже початок лиха?
То що б вже не хотіло —а уродить!!
То липень! і перевіряється природа!
то й що — що сипляться пісок й порода...
то Бог усе й мацне
а Бог так гріє — й пісня злив!
                у огороди!!
всяк випне груди! випне груди —
                а уродить!!
Це Бог і вкоренив
        до свого язика
а хтось-то думав жить
                в окорочках
і спав й не знав — чого
              почав він липам
і хлинула вже повнота — така
а міць! — що й в цього глипа — в будяка –
неперевершена!
краса яка!!
чи — то початок лиха?
Чи треба визнать — Бог:
і брат — це липень??


хто й не схотів! —
злизав накал
і — відійшов —
до своїх хмар
так як і Бог — сховав словесника...

20.07.2021,
станція Рихальська