Чомусь так гірко плакала вона,
Ховаючи обличчя у долонях,
І щось боліло у грудях і у скронях,
І в душу не прих’одила весна.
Александр Пономарев
Сонечко ясне,чомусь так гірко
Сльози стягуючи мучуся у тінях
Ти ж мені дальній,болем та жаркий
Пройшла я,захована у зимах
Що ж так поруч коси навистріг
Полем пшеничним в голках колосся
Я вже молилася криком на постріл
Сонечко ясне,ніженьки босі
Встануть дерева,та трави поляжуть
Соком нап'єшся, в річках бездоннях
Сонечко ясне, будь якщо навіть
Чужий..не мiй,та плачем в долонях
Плачем в долонях
© Copyright: Марина Тимкина, 2021
Свидетельство о публикации №121073104944
Свидетельство о публикации №121073104944
Рецензии