Рушiй... Маргарита Метелецкая

                http://stihi.ru/2021/07/29/3772

От зноя вянет, полегла трава –
Как будто Осень заглянула в гости.
Вокруг всё милости Господней просит…
Душа воюет за свои права,

Чтоб ладить крылья в жизненный полёт,
О лживости зеркал позабывая.
Одной наживы грешный мир алкает,
Он сердцем возлюбил Мамоны гнёт.

И мелочная всюду суета,
Оазис глаз не замечает чуда.
Рутина мстит – не тормозит покуда,
Под общий грех подводится черта.

Повинная мелодия души
Господнего не достигает уха.
Но не всегда же будет Небо глухо,
Услышит, и судьбу перевершит.


Оригинал

       "Устами не засалить,
     склерозом не стереть,
     руками не затрогать,
     потравой не известь...
     От Бога?
     Или Богу
     безадресная весть?"
            Людмила Парщикова

Від спеки порохнявіє трава -
То Осінь мляво заглядає в вічі...
Уява безпорадна - Бога кличе...
Душа - свої виборює права,

Щоб крила ладувати у політ,
Забувши про оманливість свічада...
Довкола - все заблукане...Світ - вчадів,
Прийнявши у серця мамони гніт...

Довкола - комашина метушня -
Оазис ока не загледить дива...
І не гальмує скрізь буденність мстива -
За спільний гріх - і присуд , і платня...

Вибачлива мелодія душі -
Господнього вже не сягає вуха...
Але надіюсь й вірю - все ж послуха,
Бо Він - для всіх заблуканих - РУШІЙ!

На фото Маргарита Метелецкая.