Сонет отвращения и гнева. с укр

Евгений Маланюк.
(1897-1968)

Сонет отвращения и гнева.
*
Калика, смерд – таков он и поныне,
Слепой Кобзарь- стенающий в печали,
Самсоном тёмным рушащий святыни,
И разбивающий синайские скрижали.

И что он создал ? Лишь плебейство, шваль,
Беснующихся, брызжущих писак,
Когда взметает Муссолини римский знак,
И жжёт очами древними Кемаль.

Когда лишь горстка смелых на арене,
Когда Петром становится гнусавый Ленин,
История другой готовит том,-

Да, глуповат хохол, но всё-таки хитёр,
По ветру держит нос- пронырлив и остёр,

Кричит в толпе и мыслит животом.
***

Сонет огиди і гніву.
*
Каліка, смерд – такий він і донині,
Сліпий Кобзар, що точить вічний жаль.
Самсоном темним зруйнував святині,
Розбив давно синайськую скрижаль.

Зродив, але – дрібну плебейську шваль
Вошивих душ, що бабраються в слині –
В той час, коли рокоче Муссоліні,
Пече очима древніми Кемаль.

В той час, коли кругом відважні жмені,
Коли Петром стає гугнявий Ленін,
Історія новий готує том, –

Тюхтій-хохол, що, хоч дурний, та хитрий,
Макітру хилить виключно по вітру,
Міркує шлунком і зітха гуртом.

1924 г.