Лiна Костенко - Астральний зойк - перевод на русск

Мой перевод на русский язык стихотворения
Лины Костенко "Астральний зойк"
 
       Астральный крик

Привет вам, люди! Шлю я вам привет
из звёздной галактической пустыни.
Давно убитый на снегу поэт,
всё потерявший, что имел доныне.

А ветры одолжили мне крыло,
чтобы отсюда мог я видеть землю.
Росло там что-то, падало, цвело,
зелёным было, розовым и белым.

Я утомился очень без души.
И не на чем записывать мне строки.
А все арапы-предки, гармаши
кричат во мне: "согреться б хоть немного!".

Я сам не знаю, сколько про́был тут.
И не нужна ни слава мне, ни вечность.
В бессмертье холодно. Хочу я в Петербург.
Одеться в тело,  кофейком согреться.

Там, на столе, лежит моё перо.
Оно лежит, оно давно не пишет.
А как же написать хочу я про -
про то, как ветер веточку колышет.

Проснуться с первым проблеском зари.
И вновь любить, письмо ждать из Одессы.
Как хочется свободы!..  А цари?
И как же жить хочу я!..  А Дантесы?

Ещё так много целей есть, идей,
а я смотрю в глазницу пистолета...
В бессмертье холодно. И в жизни не теплей.
Куда же деться, Боже мой, поэту?!

Эмма Иванова.
29.07.021г.

================================

         Оригінал:
       Ліна Костенко
      Астральний зойк

Добридень, люди! Вбитий на снігу,
я спам’ятався в зоряній пустелі.
І все, що має на землі вагу,
осипалось, як мертві імортелі.

Там, на землі, щось падало, цвіло,
було рожеве, синє і зелене.
Мені вітри позичили крило,
я бачив землю за віки від мене.

Я натомився жити без душі.
Нема на чому записати строфи.
Усі арапи-предки й гармаші
Кричать в мені зігрітися хоч трохи.

Я сам не знаю, скільки тут пробув.
Не хочу я ні вічності, ні слави.
В безсмерті холодно. Я хочу в Петербург.
Вдягтися в тіло і напитись кави.

Там, на столі, лежить моє перо.
Воно лежить, воно давно не пише.
Я хочу вірші написати про –
Про те, як вітер гілочку колише.

Я хочу встати вранці, на зорі.
Любити жінку, ждать листа з Одеси.
Я хочу волі, волі!.. А царі?
Я хочу жити, жити!.. А Дантеси?

Я сто поем ще маю на меті,
а я дивлюсь у вічі пістолету…
В безсмерті холодно. І холодно в житті.
О Боже мій! Де дітися поету?!
-------------------------------- Ліна Костенко
https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=13055