А відчуй мене подихом вітру.
Не питай мене як це? Навіщо?
Почуттів незбагненну палітру
Не минеш ти ніколи, нізащо.
Доторкнувшись вустами до тіла,
Ти збагни особливі моменти,
Як палала душа, як горіла,
Серце як обирало акценти.
То не марні слова або думка.
То є наші з тобою кохання.
То є Господа Бога задумка,
То є нашого настрою вбрання.
Ти кохай мене ніжно, нестримно,
Вільні й сильні є наші бажання.
І щоранку повторюй невпинно:
«Вічно житиме наше кохання»!
В дчуй мене подихом в тру
© Copyright: Ольга Литвиненко-Мальована, 2021
Свидетельство о публикации №121072802433
Свидетельство о публикации №121072802433
Рецензии