Светлый день. В. Свидзинский
Встал мне прямо под окно,
Не забилось сердце пьяно,
Утро, вечер-всё равно.
У крыльца-мои сирени
Рассыпают лепестки,
Тянут ветви в белой пене,-
К ним не протяну рукИ.
Вижу утра и закаты,
В перьях дымки золотой,
Я и сам взлечу когда-то,
Дымом в памяти людской.
*
Світлий день – уста медяні –
Підійшов під моє вікно –
Не стенулося серце в мені,
Не вітаю я ранків давно.
На порозі я став – бузок
Простягає мені гілки:
Не ловлю я живих пелюсток,
Не даю їм моєї руки.
Я звітаю вечірню зорю,
Її пилу злотавий дим.
Десь і сам, як зоря, я згорю,
Стану в споминах пилом тонким.
*
1927
із збірки «Вересень»
Свидетельство о публикации №121072705977