Ріка в серпанку синього туману
Приходить ранок в день новий
Розгорнуто світанковий сувій,
Тиша замріяна, а світ ще спить.
Хвиля хлюпоче сонно в берег
Лащиться кішкою м'якою,
А сонце випірнуло і палітру стерло.
Білі хмаринки вимайнули ватою,
Здалось що то не вата вітром гониться,
А вівці- хмарки із кошар небес.
Втекли вони собі та й граються,
П'ють воду з дощових веселок.
Небесні вівці розбрелись на волі,
На синьому чудна біла отара.
Заснув вівчар десь серед поля,-
Ніч огорнула його чарами.
Прокинеться у вечір ,
Почне збирати, засвітить свічки- зорі, у світлі місячнім, до ранку, рахувати і оглядати господарство неозоре...
Лiто... Свiтанок
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2021
Свидетельство о публикации №121072705886
Свидетельство о публикации №121072705886
Рецензии