Наснилась знову рідна хата,
І сад, і рідний той поріг,
Які не можна забувати,
Бо звідти шлях у світ проліг.
Наснилось мамине подвір’я,
Красиві квіти, що цвітуть,
Наснився день і надвечір’я…
Думки про це завжди живуть.
Криниця знов мені наснилась,
У ній- холодная вода.
На все з любов’ю я дивилась,
Та мама вже не вигляда.
І потічок дзюрчить ще й досі –
Вві сні красиво жебонів.
Я мила в ньому ноги босі,
Але тепер він вже змілів.
Медові груші в саді зріли,
І сливи зродили усі,
Та й журавлі вже клекотіли…
Усе було в своїй красі.
Вві сні вернулася в домівку,
В якій родилась і росла.
Де мама гладила голівку,
У світ широкий звідки йшла.
26.07.2021 р.
Наснилось
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2021
Свидетельство о публикации №121072703254
Свидетельство о публикации №121072703254
Рецензии