В самоті виходжу на дорогу;
крем’янистий шлях в імлі лиснить.
Тиха ніч. Вчуває пустка Бога,
та зоря з зорею гомонить.
Дивно й урочисто в небокраї,
у блакитнім сяйві спить земля.
Що ж мене гнітить і душу крає?
Жаль? Або чогось чекаю я?
Від життя нічого не чекаю,
і не жаль мені минулі дні.
Спокою та волі я шукаю!
Я б хотів забутись уві сні!
Та не у холоднім сні могили…
Мрію спочивати сном таким,
щоб здіймали життєдайні сили
мої груди диханням слабким;
щоб втішав мій слух і днем, і ніччю
про кохання найсолодший спів,
й темний дуб щоб наді мною вічно
зеленів, хилився та шумів.
В самотi виходжу на дорогу
© Copyright: Марад Аквил, 2021
Свидетельство о публикации №121072702717
Свидетельство о публикации №121072702717
Рецензии
Перевод: 2020-07-28
Оригинал (русский): Лермонтов, Михаил Юрьевич - Выхожу один я на дорогу - 1841.
Оригинальный текст: http://www.culture.ru/poems/37203/vykhozhu-odin-ya-na-dorogu
Публикуется к 180-летию со дня смерти поэта.
Марад Аквил 13.05.2022 14:47 • Заявить о нарушении
Оригинал (русский): Лермонтов, Михаил Юрьевич - Выхожу один я на дорогу - 1841.
Оригинальный текст: http://www.culture.ru/poems/37203/vykhozhu-odin-ya-na-dorogu
Публикуется к 180-летию со дня смерти поэта.
Марад Аквил 13.05.2022 14:47 • Заявить о нарушении