Янковському Степану Степановичу з нагоди 90-рiччя

Немов струмки, роки усі збігали,
Неслись вони невпинно в тую даль,
Але назад ніколи не вертали,
Й не вернуться ніколи ж бо… на жаль.

Вони неслися швидко і нестримно,
Прийшлося з ними всюди мандрувать,
Але неслись, повірте, недаремно,
То ж ДЕВ’ЯНОСТО треба святкувать.

Нехай ніщо роки ці не спиняє,
Бо кожен з них – це Божеє дитя,
Хоч ні один назад не повертає,
Та всі разом – букет всього життя.

За дев’яносто зроблено немало,
Та зроблене – далеко ще не все,
Життя акорди й ноти підбирало,
Й ще не одну струну Вам принесе.

Воно тональність защораз міняло,
Та Ви з роками вийшли на паркет,
Немов крильми Вас міцно обійняло,
Й дарує Вам  незвичний свій банкет.

Нема вуалі за всіма роками,
Розкішний сад садило Вам життя,
В дитинство знову Ви майніть думками,
Бо миті тій немає вороття.

Жнива життя збираєте поволі,
Ви ж сіяли добірнеє зерно.
За кожен рік вклоніться низько долі,
Яка стелила дороге рядно.

Нехай й на СТО зберуться рідні й друзі,
Хай зазвучить Божественно рояль,
Щоб Ви ніколи не були у тузі,
Хай грає все життєвий Ваш скрипаль.

19.07.2021 р.