Ніколи пам’ять не вмирає,
Вона живе й на полотні,
З полотен, наче промовляє,
А спогади усі рясні.
Несуть полотна таємницю,
У них вкладалася душа,
Не заглянуть в душі криницю,
В ній – невичерпная краса.
Краса природи неймовірна,
А слід від пензля – дзвін душі,
Вона нічим не є вимірна,
Про це ми знаємо усі.
Все поєдналось гармонійно:
Душа, природа і думки,
І цим щоразу багатіймо.
В картинах – пам’ять навіки.
Уміння фарби поєднати
І ними бачене писать,
Талант до цього треба мати,
Щоб на полотнах передать.
Тому милуймося красою,
Що майстер пензлем нам створив.
Він залишався сам собою,
Красою погляд покорив.
То ж на красу ми споглядаймо,
Читаймо все на полотні,
А майстра пензля пам’ятаймо –
Його шедеври на стіні.
26.07.2021 р.
Пам ятi Олександра Лiпiнського
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2021
Свидетельство о публикации №121072600198
Свидетельство о публикации №121072600198
Рецензии