Ми біжимо по замкнутому колу
у владі вічної своєї суєти.
Один на одного ми схожі.
В нас схожі справи, мрії і мети.
Дітей виховуєм, шкодуєм старість,
знаходим щось для нашої душі,
втрачаємо те, що нам дісталось,
і віримо ми навіть в міражі!
А роки тихо вже спливають,
щоб зморшок виткати для нас вуаль.
Лиш сивина нагадує і осідає.
Життя - одне! Один лиш шанс!
Нема антракту на цій сцені,
й завісу нам ніяк закрить,
лиш піднімає ціни час шалено,
без права повноцінно жить.
Шукати і творити, буть щасливим,
як у дитинстві, і собою буть самим,
любити і коханим бути, і гордливим,
над суєтою щоби піднестись!
Щасливий той, хто на світанку
щоб усвідомив, - я здоровий і живий!
І сонце світить! Жіночка – коханка!
І новий день! Нехай життя п’янить!
Життя
© Copyright: Петр Скорук, 2021
Свидетельство о публикации №121072601465
Свидетельство о публикации №121072601465
Рецензии