Ми постійно щось здобуваємо,
Метушимось, гаруєм, чекаємо...
В дефіциті себе картаємо,
В мить знецінюєм і зневажаємо.
Знаєм точно чого не маємо,
Що не зроблено й що не знаємо,
Те шо є - неприйнятно мало нам!
Все на список один накидаємо:
Про дітей і здоров'я, чоловіка і хату,
Відпочинок, фігуру, кар'єру й зарплату.
Заганяємось в таймінг, коуч-сесії й плани,
Розробляєм стратегії під дріб барабанів.
Але в цей час життя - відкладаємо,
Прогортаємо - не проживаємо...
Та скінчиться наш час персональний - Пролунає всім дзвін поховальний...
Зупинись хоч на мить, щоб відчути,
Все що маєш ВЖЕ й ТУТ - осягнути.
Щоб на повні груди вдихнути
І у вдячності щастя здобути...
24.07.2021
Ангеліна Верхогляд
Выруби те часики...
© Copyright: Ангелина Верхогляд, 2021
Свидетельство о публикации №121072407747
Свидетельство о публикации №121072407747
Рецензии