Пливу у часі незбагненнім,
Один в човні людської долі,
У світі збуджено шаленім,
Позбавлений своєї волі.
Несе потік життя невпинний,
Мене руслом подій химерних,
Спокутую чужі гріхи,невинний,
Рабом буденних справ мізерних.
Що маю діяти-незнаю,
Щоб розірвать кайданів пута,
Молюся,плачу і благаю,
Щоби скінчилась та покута.
Щоб сенсом сповнилась буденність,
Щоб ціль життя ясною стала,
І я зборов свою нікчемність,
Що мене в рабство заковала.
1997.
Пливу у час1 незбагненн1м...
© Copyright: Иван Грицик, 2021
Свидетельство о публикации №121072304553
Свидетельство о публикации №121072304553
Рецензии