Продовження

Час від початку йде до початку-вічність переливає
  з Людини у Землю,
         із Землі у Небо,
               з Неба у сад рясний.
Поміж кількох миттєвостей Госп-дь нескінченність ховає.
І не знайти її,
       не осягнути того,
               на що дозвіл  нам не даний.
В голові сплутані думок нейронні мережі.
Фактально-подібно розгортається Світ без межі.
А ми Аква-діти - частинки, що Світу належать.
 Як крапля - дитя неба,
         Піна - дитя моря,
               Дитя насіння – рослина.
                Струмінь цей незупинний...
Та чи наш той вибір - куди йдемо, про що думки?
І не нами створеної  крові по венах потік стрімкий.
А те, що навкруги - це різними голосами з нами Світ розмовляє.
       Це говоримо  ми із собою.
              Це говорить Дух наших предків, що століттями в нас проростає,
                Щоби мільярди доль – Долею стали  Одною...
І як вхопити мить між тим, що Зараз і тим що  Було,
                між тим що Є та тим що Пройшло?
Цей кіт - живий та ні одночасно.
       Нам не підвласно
                хтось, від атомів до планет  Всесвіт фрактально будує… 
Та може  нічого  і не існує?
      Є тільки Енергія, що утворює та руйнує.
           Завдяки їй рух надається,з’являються почуття.
                Завдяки їй усе, що нами зветься «Життя»,
                Смерть та Народження….
Тобто,  немає Кінця –
                є ПРОДОВЖЕННЯ….