Казак и король

Это небольшое произведение является свободной интерпретацией одноименного произведения Степана Руданского, которое входит в сборник "Спивомовки". Русский перевод и источник приведены в конце.


"Козак і король"

Попросив був якось пан
У короля князівство:
"Я Ваш відданий слуга,
Статечний член суспільства."

Відповів йому король:
"Гаразд, чоловіче,
Але спершу охолонь
І відгадай тричі

Мої зАгадки, інакше
Скараю тебе на смерть."
Отак пан, не розібравшись,
Потрапив у круговерть.

А король його й питає:
"Скільки зірок на небі?"
А той пан лише киває:
"Не знаю, далебі."

Тоді знов король питає:
"Що на світі якнайшвидше?"
А той пан ізнов не знає:
"Почитайте краще Ніцше."

А король питає втретє:
"Про що я щойно думав?"
Пан пополотнів, як смерть:
"А можна зробити дзвінок другу?"

Далі так сказав король:
"Маєш рік на рОздуми.
Слово роздмухує вогонь,
І слово його вгамовує."

Отже, вийшов багатій
З королівського палацу:
"Послідовність останніх подій
Доведе мене до сказу!"

Сів та й плаче наш плаксій,
Коли це проїжджає
Повз нього козак Овсій
Та й пана питає:

"Чого плачеш, людожере?
Золото не гріє?" -
Козацьке лице рожеве,
Як мак, червоніє.

"Не глузуй з мене, козаче,
Бо вскочив я в халепу;
Щоб король мене пробачив
Не так, як Петро Мазепу,

Маю відгадати я
Три зАгадки кмітливі."
І переповів їх пан
Овсію неквапливо.

Овсій пану запропонував
Таку авантюру:
"А що, пан чи пропав
У столиці попідмуром?

А щоб я оце замісць пана
До короля завітав,
Та на зАгадки непогано
На всі повідповідав,

Чи не дав би пан полегкість
І панським кріпакам
Чи не зробив би приємність,
Давши права, як козакам?"

Пан, затиснутий в лещатах,
Погодився на умови Овсія:
"Врятуй мене й можу пообіцяти,
Що здійсниться твоя мрія."

Вони помінялись вбранням,
Овсій побілив крейдою вуса,
Осідлав свого коня,
Сказав: "Скоро повернуся",

Й поїхав до короля
Навпростець він лісом,
Король саме їв кроля
З оливками й рисом.

Король оглянув козака,
А тоді питає:
"То скільки зорь на небі, га?
Чи відповіді немає?"

А козак шапчину скинув,
Скуйовдив волосся,
Й каже королю спокійно:
"Як в полі колосся!"

Задумався сам король:
"Вгадав, отакої!"
(Не сподівався, либонь,
Спритності такої.)

Та й питає козака:
"Що в світі найшвидше?" -
"Думка, бо вмить вона
Долає відстані космічні."

Король приліг горілиць:
"Оце тобі й маєш!
Про що ж я думаю в цю мить,
Невже відгадаєш?!"

"Думаєте, що я пан!" -
"Не мели дурниці!" -
"Не дурниці, бо я не пан,
А козак із Січі!"

Король враз повеселішав,
Подарував тому,
А козака, озолотивши,
Відпустив додому.




(русский пересказ)

Пан, возможно, переоценив свои заслуги перед отечеством, просит у короля княжество. Король не подал виду, и предложил пану сделку: если он ответит на три вопроса короля, то он получит княжество, а если нет, то будет казнен. Пану не удается сразу ответить на вопросы короля, и тот дает пану год на раздумия. Пан в печали. Проезжающий мимо запорожец дерзнул подшутить над панским горем, ему удается не переступить черту, удовлетворив отчасти свое чувство классовой обиды и сохранив при этом дружелюбие. Пан в отчаяньи и не замечает дерзости, он рассказывает казаку о своем положении и казак, смекнув, решает извлечь выгоду из ситуации и предлагает пану сделку: в ответ на его помощь пан должен будет освободить своих крепостных, и пан соглашается на эти условия. Они меняются одеждой, казак Евсей белит усы мелом для имитации седины и направляется к королю. Ему удается найти такие ответы на загадки короля, которые с одной стороны блеснут народной смекалкой, а с другой - не обидят и вообще позабавят короля. Евсей справляется с задачей, ему удается понравиться королю и король отпускает казака, наградив при этом золотом, а пану прощает дерзость. И так казак получает выгоду в двух случаях при этом установив с властью дружественные отношения.




(источник)

Козак і король

Став багатий колись пан
Короля благати,
Щоб король йому зволив
Воєводство дати.

А король йому й сказав:
«Відгадай три штуки,
Відгадаєш - тоді на!
А як ні - на муки!

Перша штука: скільки зір
В небі серед літа?
Друга штука: покажи
Середину світа!

Третя штука: угадай,
Що думати буду?
І от тобі цілий рік
Для того розсуду!»

Відійшов багач назад
Та так йому нудно!
Не вгадати - так біда,
А вгадати - трудно!

Сидить плаче неборак,
Козак проїжджає…
«Чого плачете ви так?» -
Багача питає.

Той і каже, так і так!..
«Не журіться, діду!
Коли так, то я за вас
На відвіт поїду!»

І палицю в руки взяв,
В кожух одягнувся,
Чорні вуса підбілив,
В чоботи узувся.

І чимдуж до короля.
Король поглядає:
«А що, пане, скільки зір?» -
З міною питає.

А той поли ті підняв,
Чи як довелося,
«Стілько, - каже, - в небі зір,
Скілько тут волосся».

Задумався сам король
Від сего відвіту.
«Ану, - каже, - покажи
Середину світу!»

А той палицю підняв,
Може, з піваршина,
Та в підлогу нею гуп:
«Отут середина!»

Почухався наш король,
Ще раз поглядає.
«Що ж я думаю тепер?» -
Козака питає.

«Думаєте, що я пан!»
«Або що за річі?»
«То ті річі, що не пан,
А козак із Січі!»

Здивувався наш король,
Подарував тому,
А козака відіслав
В золоті додому!