Не карай за грішну слабість,
За шалені почуття...
За зневіру.
Не черниця, що закрита в темнній келії
Від спокус і від привад життя.
Так караю,
Та продовжую мій складний, витий
Серпантином шлях.
Над річками з тонкими містками...
Серед гір,
Один лиш поступ і зірвуся
В небуття, без краплі каяття.
Так, спокутую,
Та каяття не маю!
Хай коротке, та яскраве,
Повне барв життя.
Скаженіти в пристрастях...
Любити...
Не карай...
Я жінка, не черниця.
Вибач...
Грішна, і далеко не свята.
Не карай за грiшну слабiсть
© Copyright: Леся Краснодубец, 2021
Свидетельство о публикации №121072101434
Свидетельство о публикации №121072101434
Рецензии