***
Ми з вишнею так скоро постаріли…
Скажи, чому так скоро мчать роки?
Недавно ми кохання тільки стріли, -
Й не встигли розпізнать його смаки.
Тепер ми стали мудрі й трохи сиві,
Вже котра осінь душу обпіка…
На серці й досі зболені курсиви,
Та ревний біль утоми не втіка.
Шкода, що в роки ті доріг немає,
Що не літають в юність літаки,
Лиш відголосок днів тих долинає,
Та юних весен мріють острівки.
А ми старієм з вишнею щороку,
Нас холод все частіше обніма.
В душі вгніздилась осінь жовтоока,
А в двері люто стукає зима…
Скорость жизни
© Copyright: Татьяна Лисненко, 2021
Свидетельство о публикации №121072003003
Свидетельство о публикации №121072003003
Рецензии