"Час все лікує, потерпи!" -
сотні разів й сама собі казала.
Але...
хоч - спи
а хоч - не спи
як? це зробити?
так і не пізнала
Нестерпний біль стихає.
Але...
Сум! - він більшає
із кожним новим днем
і сама більша, серед усіх дум -
хоч, в сні!
Побачитись.
Гнітючий в серці щем.
"Ми ще живі!" - враз, привело до тями.
Слова прорвали це - гнітюче коло.
Все вилилось з душі - кипучими сльозами.
Очі відкрились дійсності навколо.
Туман в очах... пішов.
Розвидніло - хоч день.
Побачила дорогу.
Треба йти!
Віками стільки складено пісень -
свою! - самі!
повинні віднайти.
"Ми ще - живі!" -
так, в цім велика сила!
Живому можуть, лиш - живі! допомогти.
Хай і потріпані,
але...
ще маєм крила.
Знову слова праві -
"Час все лікує.
Потерпи!"
9.07.2021 рік
Час все лiкуе, потерпи!
© Copyright: Катруся Степанка, 2021
Свидетельство о публикации №121071903928
Свидетельство о публикации №121071903928
Рецензии