Лина Костенко. Бывает миг такого потрясения. П-д с
"Буває мить якогось потрясіння...":
Бывает миг такого потрясения:
увидишь мир как будто в первый раз.
Пропишет туча, серая, осенняя,
вдруг золотом, меняя все тотчас.
И, словно стон, стоишь под сводом сказки.
Душа прозреет космосом очей.
И, как листва, с лиц всех спадают маски.
И светит из всего суть всех вещей.
К векам перерастает принадлежность,
непрочная, в сиянья синь тогда.
Прямым проломом памяти в безбрежность
оттуда уж осознаешь себя.
Оригинал:
Ліна Костенко."Буває мить якогось потрясіння..."
Буває мить якогось потрясіння:
побачеш світ, як вперше у житті.
Звичайна хмара, сіра і осіння,
пропише раптом барви золоті.
Стоїш, як стогін, під склепінням казки.
Душа прозріє всесвітом очей.
Кричить гілля. З облич спадають маски.
Зі всього світить суть усіх речей.
І до віків благенька приналежність
переростає в сяйво голубе.
Прямим проломом пам'яті в безмежність
уже аж звідти згадуєш себе.
Свидетельство о публикации №121071903515