Себе я вважаю дотепною.
І, люблю розмовляти про все.
Буваю різкою та чесною.
Але хамство, то все не те.
Не для мене хамити людям.
В мене навіть, і слів тих нема.
Жалкую, ні слухом, ні духом.
Хоч би як, відповісти з плеча.
Тиха, й мирна в мені людина.
Не чіпляю нікого, й затим.
Завжди знайдеться, якась година.
І причина теж, для образ їм.
Боже, чому не дав мені наглості?
Чому пасую перед хамством?
Не завжди ж жити у святості.
Коли в душу бризкають брассом.
Потік слів, наче водяний стовб.
Повторюю я їх, мов картридж.
І, ще більше шаленіє сноб.
Тому, що моя душа навстіж.
Чому, Боже, не дав менi наглостi?
© Copyright: Вера Денищенко, 2021
Свидетельство о публикации №121071903115
Свидетельство о публикации №121071903115
Рецензии