Я говорю собі:
Ніколи знову!
Та дня минулого
Пелюстка квітки
На долонь паде:
Як поцілунок Долі,
Ніжний шепіт - спалах ночі.,
Загоїть легкий дотик:
І моє серце, моє серце оживе.
Забарвиться..
Струмочком чистої водиці,-
Заграють зарясняться промені в очах..
Казкові вежі,
Небокраю хвилі,
Високі зорі..
Все це знову відчуваю,-
То є справжній, бездоганний смак життя..
І в кожнім ранку:
Молитва Надії.
Народження, відродження, благання..
Молитва моя:
Не дай закрити очі..
Отруїти думку
В пустелі буденності
Де не знайдеш вітру.
Крутіть, як навіжені
Вітряки мої!
І Ти,- що зверху
Сміючися бавишся із світом:
Будь ласка,
Поцілунок Долі надішли
Земній і грішній жінці..
Не впасти в відчай..
І насолодитися фарбами Єдиного життя.
Молитва моя
© Copyright: Леся Краснодубец, 2021
Свидетельство о публикации №121071801947
Свидетельство о публикации №121071801947
Рецензии