Лiто зацiлуе гарячими вустами,
Зорi колихає темними ночами.
В пшениці і жито волошки вплітає,
Землю умиває зливами - дощами.
Квітами вкриває зелені долини,
Манить до ріки в прохолодні хвилі
І тримає поле в гарячих обіймах,
Смакотою й сонцем всіх частує в днини.
У озера чисті заглядає небо,
Купи білих хмарок бігають юрбою
Чепурухи крячки плавають під берегом,
Вітерць гойдає верби над водою...
Ніч укриє землю оксамитом зоряним , завучить до ранку незвичайним скерцо
І запахне яблуком, травами і медом, посвітліє в душах й тепло стане в серці...
Літо в тихі ночі навіває думи що біжать рядками,
І блищить манливо над поснулим світом вічними зірками.
Лiто
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2021
Свидетельство о публикации №121071706203
Свидетельство о публикации №121071706203
Рецензии