Така соб загадка
Сиджу я на парі, та й думку гадаю:
чи зараз про мене коханий гадає.
Наразі у думці півнеба сягаю.
До тебе я лину, від спогадів тану.
Я себе не тямлю, в очах лиш побачу
глибинь и безмежність чуттєвого раю,
згадаю – злітаю, вогненно палаю.
Тремтливо і ніжно, шалено на вдачу.
Сказав ти між жартом:
Не зараз, то потім.
Чи тиждень, чи місяць, чи рік,
а здобуду.
Усі недомовки покраю, здолаю.
А ти таки станеш моєю, я знаю.
І виник зв’язок, а пробудження стане
дарунком вустам, та сном огортає.
То терпкий жагучий,
то ніжний безмежно,
і розквіт живильний,
і розтан бентежний.
Сиджу я на парі, та й думку ганяю:
чи думку про мене коханий гадає.
Чому моє серце покою не знає,
навіщо про тебе надію тримає.
Триває у мріях та думка про зустріч.
11.2001
Свидетельство о публикации №121071700265