Слышишь ритм человечьей работы?
Первые грабли в густой борозде.
Ранней весною столько заботы
требует поле. Желанные дни –
все еще впереди. То, чего мы
ждали-пождали – уже тут как тут
снова как новое. И вновь не смог ты
тем овладеть, что тебя заберёт.
И даже дуба зимнего листья
малость загара у лета нашли.
Жалует ветер нас благовестьем.
Черные пни. И ночи чернее
кучи навоза полем легли.
Время проходит, всё молодея.
Чуєш ритми людської роботи?
Перші граблі вже в масній борозні.
Навіть опровесні стільки турботи
лан той заправив. Сподівані дні —
всі ще попереду. Те, чого ми
часто були діждавались, постало
знов, як нове. І на цей раз не йми
того, що завжди тебе лиш поймало.
Навіть торішнє нелиня листя
ніби засмаги од літа взяли.
Вітер дарує нас благовістю.
Чорні корчі. І тьмяніші від ночі
добрива купи ланом лягли.
Час проминає, щоразу молодший.
581 Василь Стус. Из Рильке. Сонеты к Орфею, II, 25
© Copyright: Алёна Агатова, 2021
Свидетельство о публикации №121071507794
Свидетельство о публикации №121071507794
Рецензии