Як ти там сама? –
Я телефоную,
І вночі дзвонить
«Соня» твоя.
Зорями всіма
Я тебе почую,
Ти тепер на мить
Мила моя.
Перебіжна ніч
Падає навколо,
Стелиться по ній
Літній туман.
Сон мені позич –
Посмакує колу
Заповітних мрій
Наш караван.
Твої очі – кола з льодом,
Голос – мов вино.
Будем ночі спати згодом,
Разом, як у кіно.
Ніби зовсім нісенітно,
Що минає час.
Небо зоряне-блакитне
Ворожить для нас...
Як ти там сама? –
Сам себе питаю,
Мов не все одна
Доля твоя.
А мені луна
Не відповідає,
Чи живі сповна
Ти і я.
Привиди не сплять
У безкраїм полі,
Де світанок грів
Колос пшениць.
І нам не горять
Соняхи любові,
Бо наш оберіг
Падає ниць.
Твої очі – кола з льодом,
Голос – мов вино.
Цілі ночі спали згодом,
Разом, як у кіно.
Ніби зовсім нісенітна –
Ти була моя.
Небо зоряне-блакитне
Зникло в димі дня.
Кола з льодом
© Copyright: Даниил Моровов, 2021
Свидетельство о публикации №121071300474
Свидетельство о публикации №121071300474
Рецензии