Комусь достатньо раз сказати правду,
А іншому би все звести на сміх.
Хтось іграшці дитячій буде радий,
Комусь замало й світу біля ніг.
Хтось навпростець іде, у бій без правил
Кидається із вогником в очах,
Для когось боротьба - лише забава,
Для інших - виклик. Ти, або твій страх.
Ми різні всі, та більшість носять маски,
Під масками - ще інших безліч є.
Мов боючись омани чи поразки,
Лице ховають істинне своє.
Не сміючи очей живих підняти,
Немов не люди, а мерці сліпі.
Розніжені їх душі звикли спати
В байдужості холодній і тупій.
А дехто прокидається, щоб битись
Крізь мертвих душ багаторічний лід,
Та на уламки сяючі розбитись,
В історії лишити власний слід.
І ми б'ємось, і б'ються в такт цимбали,
Рокочуть в небі велетні-громи,
В тiй грі, яку не ми собі обрали,
У тій війні, що почали не ми.
Гра, яку ми не обрали
© Copyright: Анита Левицкая, 2021
Свидетельство о публикации №121071304702
Свидетельство о публикации №121071304702
Рецензии