Речі, як люди, старіють, вмирають,
Нас передчасно, бува, полишають,
Що тут поробиш?! Зайве тужити.
Можна без кожної речі прожити.
Люди – не речі. Біль не вщухає,
Душу та серце безжалісно крає,
Силує розум за ними тужити…
Що тут поробиш?! Мусимо жити.
З ними за низки ідей сперечалися.
Їх вже немає. А ми ще зосталися.
Все би віддав за для тої людини…
Не повернути жодної днини.
Речi, як люди,
© Copyright: Любовь Тильман, 2021
Свидетельство о публикации №121071300046
Свидетельство о публикации №121071300046
Рецензии